ІГРИ НА ПОДОЛАННЯ СТРАХУ САМОТНОСТІ

Дитячий страх самотності – це ознака беззахисності та залежності від мами. Дитина вимагає постійної присутності мами з татом, а якщо їх немає поруч, відчуває себе покинутою і нікому не потрібною.Зазвичай страх самотності відчувають вразливі, сором’язливі, нерішучі діти. Як правило, вони розумні, з добре розвиненою уявою, але при цьому не вміють грати самостійно, часто нудяться.

Крім того, дитячий страх самотності може бути пов’язаний з психологічною травмою. Деякі діти бояться грози, коли поруч немає дорослого; інших дітей надовго можуть травмувати моторошні сцени, які вони побачили по телевізору.

У дитячому страхові самотності можуть виражатися і ревнощі старшої дитини до молодшої, а також відсутність достатнього ступеня батьківської любові. В останньому випадку малюк постійно «липне» до мами або бабусі, привертаючи до себе увагу.

Що може зробити дитячий психолог в кабінеті для того щоб допомогти юному клієнтові подолати страх самотності (окрім універсальних всім відомих артерапевтичних та ігрових (програвання ситуації) методів).

REPORT THIS AD

Перша гра. В кабінеті можна побудувати будиночок або місце оточене різними меблями та тканинами, куди можна залізти і бути поряд з дитиною, відображати її дії та почуття поки вона розгортає гру. Потім поступово залишати будиночок для того, щоб дитина отримувала досвід самостійного перебування в обмеженому просторі .

Друга гра «Приліпалки» . Суть гри в тому, що психолог з дитиною прилипають долонями (або іншими частинами тіла) один до одного (звичайно для такої гри треба вже мати певний ступінь довіри). А потім відлипають. Протягом гри можна спостерігати за дитиною і відмічати на скільки швидко вона намагається відлипнути, як вона це робить і т. д.

Третя гра «Хованки». В кабінеті дитячого психолога не дуже багато місць, де можна сховатися, але якщо використовувати «чарівну вуаль», яка робить всіх хто нею накривається «невидимим» можна досягти того ж ефекту, що і при грі в декількох кімнатах чи на подвір’ї. Під час гри дитина проживає відчуття самотності, вона отримує досвід перебування самому в обмеженому просторі, що є терапевтично.

Четверта гра «Видувалки». Дана гра підходить для дитини, якщо в неї є страх залишитись без когось, наприклад, без мами. Для гри потрібна кулька, надута гелієм. Дитині дається маркер і озвучується завдання намалювати людину (можна обличчя), яку дитина боїться відпускати. Можна обговорити з дитиною почуття, які вона відчуває будучи без мами і запропонувати «відпустити» її і зробити це символічно з кулькою. Взагалі, кульки – прекрасний матеріал для ігор. Наприклад, можна видувати тривогу з приводу відсутності близької людини в кульку, зав’язати її і відпустити і т. д.

П ‘ята гра «Жмурки». Правила гри такі: тому хто водить зав’язують очі, інший учасник ховається і коли ведучий говорить «завмри», треба зупинитись і нікуди не рухатись.Завдання полягає в тому, щоб віднайти всіх учасників. В кабінеті дитина може бути як в ролі ведучого так і в ролі того, кого шукають. В процесі гри дитина переживає досвід моменту, коли залишається сам на сам перед «загрозою», що само собою діє терапевтично.

Шоста гра. Досить гарний ефект є від складання історій. Психолог може задати початок про маленького цуценя, яке загубилось, злякалось і шукає маму. Нехай юний клієнт подумає що могло статися далі, яким чином цуценя дісталось дому, чи дісталось взагалі. Не варто забувати про обговорення почуттів, які виникають у героя по ходу всієї історії.

На останок варто відмітити, що в ці ігри можна грати не лише в кабінеті психолога, а і з батьками чи друзями.