БУЛІНГ У ШКОЛІ
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ? ПРОФІЛАКТИКА ВИНИКНЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ ПРОЯВІВ БУЛІНГУ В ДИТЯЧОМУ СЕРЕДОВИЩІ
(тренінгові заняття для керівників МО класних керівників)
Мета: ознайомити учасників із поняттям «булінг», визначити ознаки жертв цькувань і методами профілактики виникнення та подолання проявів булінгу. Обладнання та ресурси: мультимедійний проектор, презентація у форматі PowerPoint, аркуші з клейовою стрічкою, фліп-чарт, папір формату А4, маркери, ручки, фломастери, рулон шпалер, олівці, лінійки.
ХІД ЗАХОДУ
ВПРАВА «МІНЯЮТЬСЯ МІСЦЯМИ…»
Мета: активізувати учасників групи, створити неформальну, невимушену атмосферу, підвести до теми заходу.
Учасники сидять у колі. Ведуча називає певне твердження, учасники міняються місцями, якщо воно їх стосується. Наприклад, міняються місцями ті:
у кого сьогодні хороший настрій;
хто сьогодні у джинсах;
хто народився взимку;
хто любить, коли йде сніг;
хто любить добре розважитись;
хто любить перебувати в центрі уваги;
той, у кого є справжні друзі; хто вважає, що його не розуміють;
хто буває незадоволений собою;
ВПРАВА «Я ОБРАЖАЮСЬ, КОЛИ…»
Мета: надати можливість учасникам висловити внутрішні переживання.
По колу кожен учасник закінчує речення.
Обговорення — визначення найчастіших ситуацій, які викликають образу, причини образ і способи звільнення від них. Оголошення теми і мети заходу.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК
Чомусь явище цькування, яке ще можна назвати новомодним словом «булінг», вважають у нашому суспільстві абсолютно нормальною, навіть звичною справою, надто серед дітей і молоді. При цьому навіть дорослі та, здавалося б, розумні люди часто звинувачують у тому, що відбувається, не ката, а жертву: «Що, відсіч не можеш дати?». Утім, мало хто уявляє, які насправді руйнівні наслідки має булінг.Згідно з результатами різних опитувань біль шість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах існує булінг (усілякі знущання, цькування та залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на автобусну зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями. Булінг (шкільне цькування) — це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, штовхань, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникають, ігнорують інших і поширюють про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття. Чому ж тоді ми спокійнісінько дозволяємо учителям чи одноліткам моральне насилля над дітьми? Існує три основні причини цього:
1) свідчення сексуального та фізичного насилля можуть бути задокументовані, і цим видам на- сильства присвячені окремі статті Карного кодексу. Закон розуміє усю серйозність подібно- го — тож розуміють її і батьки. Про емоційне ж насильство не йдеться в Карному кодексі, тож його легко переплутати з «мотивуванням підлеглих» — це особливості нашої системи освіти; 2) часто булінг не виявляють вчасно, адже з боку вчителів його легко помилково прийняти за відданість роботі та вимогливість. Батьки довіряють авторитету вчителів, оскільки пере- конані: педагоги знають, що насправді є корисним для дітей;
3) в підґрунті психіатричних і психологічних обстежень перебувають бесіди, емоції та життє- вий досвід. Неможливо надати незаперечні докази того, що дитині завдають серйозної шкоди.
ВПРАВА «ЗІМ’ЯТИЙ ПАПІРЕЦЬ» Мета: акцентувати увагу учасників на серйозності наслідків, заподіяних жертві цькувань, знущань, залякувань.
Ведуча показує учасникам папірець, із яким проводить такі маніпуляції: спочатку зіжмакає його, а потім розгладжує. Ставить запитання : Чи можливо цей папірець зробити таким са- мим рівним і гладеньким, яким він був спочатку? Чому неможливо повернути йому попередньої форми? Висновок. «Зім’ятий папірець» показує, якої непоправної шкоди можна завдати особистості, якщо ображати її, знущатись над нею.
РОБОТА В ГРУПАХ «ХТО МОЖЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ?»
Мета: визначити основні характеристики, поведінку та зовнішні ознаки, тих, хто може стати жертвою булінгу з боку вчителя, учнів, батьків.
Учасники об’єднуються в декілька груп. Ведуча пропонує скласти списки тих, хто може стати жертвою булінгу вчителя, учнів, батьків. Презентація. Обговорення.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК «ЯК І ЧОМУ ЦЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ?»
Тривалі психологічні, психіатричні та сучасні неврологічні дослідження підтверджують, що емоційне насилля може завдати серйозної шкоди. За допомогою томографії було з’ясовано, якої фізичної шкоди завдає цькування, нехай не тілу, але мозкові. Синці сходять, зламані кістки зростаються, але емоційне насилля може залишити на мозку сліди, що не зійдуть ніколи. Майже у всіх неврологічних дослідженнях розглядають цькування однолітків однолітками: дитини дітьми на дитячому майданчику або дорослого дорослим на робочому місці. Але ж у підґрунті знущання завжди перебуває нерівність сил, а найбільш нерівні сили дорослої людини і дитини, особливо вчителя та учня — коли один, молодший і слабший, зобов’язаний повністю підкорюватися іншому. Дорослі, яким надане право навчати, отримують також владу над теперішнім і майбутнім дитини. Іноді (хоча і не надто часто) булінгом можуть займатися педагоги.
П’ЯТЬ МІФІВ ПРО БУЛІНГ
Стан речей не покращиться, доки ми продовжуватимемо плутати знущання з виховними методами, що підуть дитині лише на користь. У цьому контексті, говорячи саме про підлітків, розглянемо міфи про цькування, в які всі ще вірять у системі шкільної освіти.
Перший міф. Підлітки — це майже дорослі, і цькування загартовує їхній характер Підлітки схожі на дорослих лише фізично, а от щодо головного мозку — все навпаки. Мозок підлітка перебуває на стадії активного розвитку, що робить його так само слабким і уразливим, як мозок новонародженої дитини. Ризик розвитку психічного розладу внаслідок такої грубої поведінки у дворічного малюка та підлітка однаково високий, бо їхній мозок функціонує однаково.
Другий міф. Цькування — це прояв любові, що робить дітей сильнішими Насправді залякування спричиняє стресову реакцію, під час якої в мозку вивільняється кортизол. А цей гормон безпосередньо пов’язаний із депресією, психічним захворюванням, що також набуває масштабів епідемії серед підлітків. Булінг може залишити слід назавжди, адже він впливає на гормони, руйнує зв’язки між клітинами моз- ку та перешкоджає утворенню нових нейронів. Жодне з цих явищ не зробить дитину сильнішою, розумнішою, не сприятиме розвитку спортивних чи художніх талантів. Єдиним наслідком буде постійне погіршення стану мозку. Третій міф. Емоційне насильство не таке сер- йозне, як фізичне або сексуальне Цькування залишає справжні «неврологічні рубці» на мозку, які можна побачити за допомогою томографії. І науковці були просто вражені тим, наскільки ці зміни в мозку схожі на зміни в мозку дітей, які стали жертвами фізичного чи сексуального насильства в ранньому дитинстві. Тож батькам, які вважають, що вчителі просто зобов’язані кричати, лаятися, зачіпати за живе, ігнорувати та постійно засуджувати вихованців, — бо все це нібито мотивує дітей — варто пам’ятати, що підтримувати такого вчителя — все одно, що підтримувати маніяка-ґвалтівника. Установлено, що мозок людини, над якою відверто насміхаються, реагує точнісінько так само, як мозок людини, що отримує опік шкіри.
Четвертий міф. Булінг — невід’ємний етап дорослішання Очевидно те, що позитивне, сприятливе се- редовище дозволяє підліткам розкриватися і бути щасливими, а «токсичне» середовище змушує їх страждати, сильно та постійно. Цькування не закінчується із закінченням школи. Зміни у мозку є довготривалими, а емоційні шрами можуть залишитись на все життя. Тож учені стверджують, що вкрай важливо якнайшвидше зупиняти будь-які спроби цькування, де б вони не виникали — бо наслідки катастрофічно швидко стають невідворотними.
П’ятий міф. Учні та спортсмени здатні ре- алізовувати увесь свій потенціал лише за умов цькування Клітини мозку, сформовані в дитинстві, працюють і в підлітковому віці, утворюють нові з’єднання, а невикористані — поступово відми- рають. Отже, підлітковий вік є вирішальним для формування або руйнування інтелекту людини. Саме тому потрапляння кортизолу в мозок під час цькування є настільки руйнівним: він пошкоджує мозкові структури, які впливають на здат- ність навчатися, пам’ять, концентрацію і прий- няття рішень.
Таким чином, режим цькування, запроваджений учителем або тренером, ніколи не дозволить дітям реалізувати свій потенціал повністю. Навпаки, він завдасть їм серйозної та тривалої шкоди. ОКРІМ МІФІВ Батьки, вчителі, шкільна адміністрація та законодавці повинні об’єднатися, щоб захистити найбільш уразливі групи населення від будь- яких видів жорстокої поведінки, зокрема, й від емоційного насильства або цькування з боку дорослих. Немає сенсу в тому, щоб захищати наших дітей від двох видів насильства й за- плющувати при цьому очі на третій, не менш руйнівний вид. Але якщо цькування з боку вчителів все ще є швидше винятком, то цькування дітей одноліт- ками нікого не дивує. Епідемія цькування не зупи- ниться, доки ми самі не зупинимо її. Але просто визнати проблему замало, потрібно ще й невпин- но боротися з нею. Ця боротьба потребує часу, сил і справжнього бажання змінити те, що відбуваєть- ся в наших школах (та часто й у родинах також). Тож що вже зараз може зробити кожен учитель, щоб, попри те, якою складною є ситуація, виховати зовсім нове покоління — людей, для яких булінг є неприйнятною, а головне — незвичною справою?
СІМ КРОКІВ, ЯКІ МОЖНА ЗРОБИТИ ВЖЕ СЬОГОДНІ
1. Навчайте схвалювати Навчити дітей терпимості — не надто хороша мета. Хто хоче, щоб його терпіли? Кожна лю- дина потребує схвалення.
2. Мисліть сучасно Старі методи — карати дітей, які цькують однолітків, уже в минулому. Значно дієвіше по- яснювати учням, які трагічні наслідки може мати булінг. Зараз, на жаль, чимало повідом- лень про підлітків, які через цькування накла- ли на себе руки — просто доносьте до відома учнів цю інформацію. Хіба хоче хтось із них у буквальному розумінні вбити навіть не над- то приємного однокласника?
3. Уведіть співчуття до розкладу Покарання винного і запобігання контакту між «задиракою» та «жертвою» — заходи епізодичні, а тому не надто дієві. Значно корисніше використовувати сучасні ефективні виховні форми роботи, метою яких є фор- мування в учнів моральних якостей, емпатії, толерантності.
4. Уникайте ярликів У жодному разі не чіпляйте на дітей «негативні ярлики». Якщо дитину вперто назива- ти «бешкетником», їй не залишиться нічого, окрім бешкетувати на знак протесту. Говоріть лише про дії учнів, але при цьому не оцінюйте дітей особисто.
5. Залучайте суспільство Учні повинні дізнатися, що цькування — це неприйнятно. А щоб повірити в це, вони по- винні це почути від багатьох людей. Слід запрошувати гостей, бажано авторитетних серед молоді, можливо, навіть місцевих знаменитостей, для проведення бесід про булінг і його не- прийнятність у престижних колах суспільства. Також слід створювати в учнів враження, що життя за межами школи приємне та безпечне, а не залякувати їх розповідями про те, які жахи чекають на них після закінчення школи, адже ці розповіді налаштовують на те, що невдовзі доведеться боротися за власне життя з цілим світом, і змушують заздалегідь «гострити кігті» об однокласників.
6. Розвивайте творчі здібності Підійдіть до цього питання творчо. Відомо, що творчість чудово сприймають діти, а творча робота допомагає їм значно краще засвоїти те, що намагаються донести вчителі. Пов’яжіть творчість із виховною роботою. Разом із учнями напишіть сценарій та організуйте виставу, присвячену темі цькування, або ж улаштуйте виставку малюнків на цю тему.
7. Починайте спочатку Запобігати цькуванню треба починати на рівні дитячого садка. Починати в початковій школі вже занадто пізно. На самому початку потрібно навчати дітей вільно та зрозуміло висловлювати свої почуття. Крім того, важли- во пояснити дітям, що жертву цькування слід захистити, навіть якщо всі навколо байдуже спостерігають за її стражданнями. А доки викорінити цькування не вдалося (а такий стан речей вочевидь триватиме ще багато-багато років), залишається навчати дітей опиратися йому. Головне, що при цьому варто пояснити, — слова самі по собі нічого не озна- чають, важливі лише емоції, які ми пов’язуємо з певним словом. Адже якщо, наприклад, у бать- ків є дивна звичка лагідним голосом говорити дитині «ти мій дурник» — дитина вважатиме слово «дурник» схвальним, доки не зіштовхнеть- ся з ним поза своєю родиною. А якщо ситуація цілком залежить від наших емоцій — нам цілком до снаги її змінити.
СТРАТЕГІЯ ЗМІН
Отож запропонуйте учням дієву стратегію, що допомагає змінити власну емоційну реакцію на певні слова і в такий спосіб стати практично невразливими для кривдників (хоча, якщо гово- рити відверто, ця стратегія стане в нагоді й біль- шості дорослих у нашому суспільстві).
1. Змінити власне ставлення Цей метод найкраще спрацьовує з молодшими школярами, але може допомогти кожно- му. Запропонуйте їм згадати всі слова, що зачіпають їх за живе. Складіть загальний список цих слів. А потім запропонуйте дітям уявляти, що людина, яка говорить ці сло- ва, одягнена в костюм клоуна або що в неї з вух стирчать банани. Або ж запропонуйте їм привчатися уявляти, що замість «ти лошара» кривдник говорить «ти банан». Можете вигадати будь-який кумедний образ. Щоб до цього привчитися, можуть знадобитися тижні. Зате діти навчаться замінювати дошкульні емоції більш легковажними, а може, навіть радісним сміхом. Можливо, це допоможе не всім вашим учням, але згодиться багатьом, особливо якщо ви не пошкодуєте часу на ці вправи.
2. Зрозуміти, чому тебе хочуть образити Під час роботи зі старшими учнями запишіть на дошці два запитання: Що із того, що вам кажуть або роблять ваші однолітки, може справді розлютити вас? (Найпоширеніша відповідь у школярів США: «Коли говорять щось дошкульне про мою маму». ) Навіщо вони говорять або роблять ці речі? Під час обговорення другого питання поставте додаткові питання, такі як: а) чи вони це кажуть, бо цікавляться, як справи у вашої мами; б) чи вони це кажуть, щоб розвеселили вас; в) чи вони це кажуть, щоб допомогти вам? Учні швидко доходять висновку, що це гово- рять або роблять, щоб дошкулити, зачепити за живе. Тепер запропонуйте учням подумати про те, що слід сказати або зробити, щоб по- казати, що вам байдуже і зачепити вас не вда- лося. Учні зазвичай пропонують відповісти на агресію словами типу: «Я тобі розбив би пику, але руки бруднити не хочеться»; «Ображати мене зовсім нескладно, а от я зроблю дещо справді складне: не помічу образи»; «Я, мабуть, чимось дуже тебе засмутив, що ти так хочеш мені дошкулити. Ти хочеш про це поговорити?».
3. Зрозуміти, якої влади ти надаєш своїм кривдникам Дратуючись від чийогось глузування, ми віддаємо їм владу над нашими почуттями і діями. Щоб допомогти учням усвідомити це, обговоріть такі питання: Якщо хтось говорить щось образливе для вас, у вас є право гніватися? Якщо ви гніваєтесь і відповідаєте зі злістю, як ви вважаєте, чи насправді робите саме те, чого хоче ваш кривдник? Чи можете ви в такий спосіб дошкулити йому? Якщо хтось хоче, щоб ви гнівалися, і ви гнівається, хто керує вашими почуттями? Ви хочете перебувати під владою того, хто вас ображає? Якщо у вас є право гніватися, але ви хочете самі керувати власними діями, що варто зробити?
Усі ці методи розроблені для того, щоб пояснити: слова можуть зачепити тебе за живе, тільки якщо ти сам їм це дозволяєш. Існує чимало способів зберегти владу за собою навіть у найгір- шій ситуації. Але це вміння вимагає регулярної практики.
ВПРАВА «КОШИК ОБРАЗ»
Мета: ознайомити учасників зі способом подолання особистих образ.
Кожен записує на папірці 1–2 образи, яких він не вибачив, і кладе в ящик. Охочі можуть роз- повісти про свою образу. Потім усі вирішують, що зробити зі вмістом ящика — викинути, спа- лити, порвати тощо і зі словами: «Я вибачаю тобі і більше не серджуся на тебе» («Я відпускаю свої образи, вони більше мене не турбуватимуть»), — виконують цю дію.
ВПРАВА «БОМБАРДУВАННЯ»
Мета: сприяти підвищенню самооцінки учасників.
Ведуча запрошує одного учасника сісти на сті- лець у центрі кола, щоб вислухати думки про його переваги, позитивні риси, в яких ситуаціях вони виявилися. Потім «бомбардування» отримує на- ступний учасник групи. За ним наступний і т. д. Таким чином, учасники не лише мають можливість підвищити самооцінку, але і вчаться знаходити переваги інших людей, надавати їм психологічну підтримку, а також приймати її.
ВПРАВА «ВІЛЬНИЙ»
Мета: через уявлення екстремальної ситуації побачити нові цілі, які могли бути вкриті маревом умовностей і застарілих ілюзій.
Зараз ми створимо ситуацію ілюзії, яка, мож- ливо, допоможе вам подивитися на своє життя по-новому. У кожного з нас є чимало бажань і цілей. Деякі з них ми усвідомлюємо. Про інші здогадуємося, але тримаємо їх у таємниці. Є ще частина наших бажань, яка ховається, мабуть, у найпотаємніших куточках нашого несвідомого. Що буде, якщо ми станемо більш чітко розуміти наші бажання та цілі? Закрийте очі і уявіть собі, що ви проковтнули чарівну пігулку, яка на деякий час знімає всі пра- вила та моральні норми, якими ви користуєтеся. Ви звільняєтесь від нерішучості, тривожності, вну- трішньої цензури й будь-якого зовнішнього тиску. Дія чарівної пігулки продовжується протягом тиж- ня. Що ви робитимете? Як вигляд у вас буде? Яким буде ваше життя? Як почуватиметесь? Відкрийте очі і напишіть, як би ви прожили цей тиждень. Ви маєте на це 15 хвилин. А тепер подумайте, що ви зробили б із того, що записали, без чарівної пігулки? До якої мети ви йдете без неї? Запишіть свої думки. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Булінг: звичайне явище, що руйнує психіку / Доктор Дженіфер Фразер, Ен Марі Гардініер Халстед, Доктор Річард Курвін // Педагогічна майстерня. — 2015. — № 11 (59). — 18–23.
ПРИТЧА «З БУДЬ-ЯКОЇ СИТУАЦІЇ Є ВИХІД»
В одного селянина осел упав у колодязь. Погорював господар. Потім подумав: «Осел уже старий, а криниця висохла. Засиплю я їх землею і відразу дві проблеми вирішу». Покликав сусідів, і вони взялися за роботу. Через деякий час заглянув селянин в колодязь і побачив цікаву картину. Осел скидав зі спини землю, яка падала зверху і приминав її ногами. Незабаром колодязь наповнився, і тварина опинилася нагорі. Ось так і в житті буває. Життя часто надсилає нам, як здається на перший погляд, нездоланні випробування. У такий момент важливо не впадати у відчай і не здаватися. Тоді можна буде знайти вихід із будь-якої ситуації. Прийоми роботи з дітьми девіантної поведінки
ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ВПЛИВ
1. Прохання про допомогу. Щоб установити довірчий контакт і схилити до себе учня, педагог розповідає про свої проблеми та звертається за порадою.
2. Оціни вчинок. Для з’ясування та коригування моральних позицій учня вчитель розповідає історію і просить оцінити вчинки її учасників.
3. Обговорення статті. Добирають низку статей про різні злочини й інші асоціальні вчинки людей. Правильні висновки щодо оцінювання цих вчинків знаходять у процесі дискусії.
4. Добрий вчинок. Підлітку пропонують надати допомогу тим, хто її потребує, але цей вчинок не зводять у ранг «героїчної поведінки».
5. Оголення протиріч. Передбачає розмежування позицій вихователя і вихованця з певного питання в процесі виконання творчого завдання з подальшим зіткненням суперечливих су- джень, різних точок зору.
6. Стратегія життя. Під час бесіди педагог з’ясовує життєві плани учня. Разом із ним визна- чає, що допоможе реалізувати ці плани, а що стане на їх перешкоді.
7. Розповідь про себе й інших. Учитель пропонує кожному розповісти про минулий день (тиждень, місяць) і відповісти на запитання: чи можна було б його прожити інакше?
8. Мій ідеал. У процесі бесіди з’ясовують ідеал школяра і роблять спробу оцінити його, виявив- ши позитивні моральні якості дитини.
9. Казка для підлітка. Вихователь складає казку, в якій герої дуже схожі на дитину та її оточення. Закінчення казки створюють разом.
10. Рольова маска. Учням пропонують виступити від імені певного персонажа.
