Вправи для батьків

ЗОНА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Хочу поділитися з вами дуже простою і водночас дуже ресурсною вправою, якою я користуюсь на тренінгах для батьків.

Її можна використовувати як на початку групової роботи, так і в середині, і вкінці.

Суть полягає в тому, щоб на аркуші паперу написати список імен людей за якими ви, як батьки, відчуваєте відповідальність. Кількість необмежена. Це мають бути люди про яких ви постійно піклуєтесь, переймаєтесь їхніми проблемами, постійно думаєте про них і намагаєтесь при нагоді зробити їхнє життя якомога кращим.

У всіх людей ці списки різні. В когось довші, в когось коротші. На цьому етапі можна виразити та обговорити почуття людей, історії про те як їм живеться з таким “тягарем” (а для когось це зовсім не “тягар”, а сенс життя).

Наступний етап – задати запитання “Чи включили ви в цей список себе?”

Дана тренінгова вправа направлена на те, щоб якщо не полюбити, то хоча б звернути увагу на себе. Якщо ми, батьки, будемо залишати час на свої потреби, любити себе, насолоджуватись життям, то станемо набагато щасливішими, зменшиться роздратування, що звичайно выдобразиться на стилі та якості виховання наших дітей!

З досвіду можу сказати, що більшість учасників тренінгу зазвичай не вказує себе, але є такі, які не забувають про себе, що дуже радує. В мене був цікавий випадок – весь тренінг одна прекрасна жінка піклувалася про себе: то їй дує і вона пересяде, то стало прохолодно і одягнеться, то ляже, то сяде, щоб було зручніше. У висновку серед всіх учасників лише вона вказала себе в списку в цій вправі.

“ЯКІСНА ПОХВАЛА”

Такі оціночні слова, як хороший, гарний, фантастичний не зовсім підходять для якісної похвали. Якщо дитину так хвалять, у неї може виникнути відчуття типу «якщо я не зроблю щось добре, то мене засудять». Така похвала має зворотній бік: хвалити – значить оцінювати.

Тому хвалити треба правильно.

Якісна похвала складається з таких частин;

1. Опишіть, що ви бачите. «Я бачу чисту підлогу, рівно застелене ліжко і книги, акуратно виставлені в ряд на поличці»

2. Опишіть, що ви відчуваєте. «Так приємно заходити до цієї кімнати!»

3. Узагальніть все яким-небудь словом: «Ти склав свої олівці, крейду і ручки і розклав їх в різні коробки. Ось що я називаю організацією!». Суть в тому, щоб знайти таке слово, яке «продемонструє» вашій дитині щось таке, чого вона не знала про себе раніше. Таким чином з наших описів діти дізнаються про свої сильні сторони.

Існує вправа, яка допомагає попрактикуватися в тому, щоб якісно хвалити.

Ситуація 1. Ваша маленька дитина щойно перший раз самостійно одягнулась. Вона стоїть перед вами, сподіваючись, що ви помітите.

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:

Що дитина може сказати собі?

Ситуація 2. Вас запросили на шкільний спектакль, в якому грає ваша дитина. Він або вона грає роль короля, королеви або відьми (виберіть самі). Після вистави ваша дитина підбігає до вас і запитує: «Ну, як я зіграв?»

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:

Що дитина може сказати собі?

Ситуація 3. Ви помітили, що ваша дитина поступово стала краще вчитися. На листочках із твором стала робити поля. Вона використовує складні обороти, словникові слова. Минулу доповідь підготувала навіть на день раніше, ніж потрібно.

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:

Що дитина може сказати собі?

Ситуація 4. Ви захворіли і кілька днів лежите в ліжку. Ваша донька намалювала вам листівку з побажанням якнайшвидшого одужання, прикрасивши її кульками. Вона простягає її вам і чекає вашої реакції.

Звичайна похвала:

Похвала, яка описує, що ви бачите і відчуваєте:

Що дитина може сказати собі?

Фабер Адель, Мазлиш Элейн «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»

ТРЕНІНГОВА ВПРАВА “НЕ КРИЧІТЬ НА ДИТИНУ!”

Ціль: допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.

Проведення:
Батьки розбиваються на пари. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу. А інший учасник в свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим зростом і говорити тільки одну фразу: «Я маленький, і я просто хочу, щоб мене любили».
Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо… Учасники говорять, що вперше дійсно відчули, що відчуває в такі моменти дитина.