Перша допомога при гострому стресі

 Перша допомога при гострому стресі

 У відповідь на гострий стрес (щось вибило з колії, хтось розлютив, начальник вилаяв або домашні дали привід нервувати), організм мобілізує внутрішні резерви. Далі гострий стрес поступово охоплює людину. Є перелік порад і рекомендацій які необхідно знати кожному і використовувати відразу ж після дії стресових факторів.

Антистресове дихання. Повільно зробіть глибокий вдих через ніс, на межі вдиху па мить затримайте дихання, після чого зробіть через ніс видих якомога повільніше. Це заспокійливе дихання. Постарайтеся уявити собі, що ;ї кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви звільняєтеся від стресового напруження. Не забувайте, що антистресове дихання — головна складова психосоматичної рівноваги.

Хвилинна релаксація. Розслабте куточки рота, зволожте губи. Розслабте плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і положенні тіла. Пам'ятайте, що вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. Цілком природно, що ви не хочете, щоб навколишні знали про ваш стресовий стан. У цьому випадку ви можете змінити вираз обличчя шляхом розслаблення м'язів.

Уважно огляньте приміщення, у якому ви знаходитеся. По
вільно, не кваплячись, подумки знайдіть у ньому 7 червоних предметів, постарайтеся цілком зосередитися на цьому. Говоріть подумки самі собі: «Червона обкладинка зошита, червоні фіранки, червона ваза для квітів» і т.д. Або просто, переводячи погляд, подумки описуйте оточуючі вас предмети: «Коричневий стіл. Білі фіранки» і т.д. Зосереджуючись па кожному окремому предметі, ви відволікаєтесь від внутрішнього стресового напруження, скеровуючи свою увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.

Використайте будь-яку можливість, щоб змочити чоло, скроні та артерії па руках холодною водою.

Зміна оточення. Якщо дозволяє ситуація, залишіть приміщення, і! якому у вас виник гострий стрес. Перейдіть в інше, де нікого немає, чи вийдіть на вулицю, де ви зможете залишитися наодинці зі своїми думками. Розгляньте подумки приміщення (якщо ви вийшли на вулицю ~ то навколишні будинки, природу, яку попередньому пункті).

Наберіть воду у чашку і повільно, зосереджено випийте її. Зосередьте увагу па відчуттях в той момент, коли вода буде текти по горлу.

Уявіть себе в приємному середовищі — па пляжі, іі ванні, в лісі і т. д.

Щоб швидше нормалізувати етап, необхідно дати собі посилене фізичне навантаження (20—30 присідань, біг па місці, підйом пішки па 3—4 поверх).

Існує багато механізмів фізіологічної розрядки, які здійснюють відновлюючий втілив на людину. Зовні вони проявляються у вигляді сліз, сміху, бажанні вдарити, виговоритися і т. д Нетреба стримувати їх.

Почуття роздратування, агресії можна зняти за допомогою фізичної розрядки: зробити декілька ударів погою по уявному предмету, побоксувати подушку, «випустити пару».

Розрядіть емоції - виговоріться комусь до кінця. Після того, як люди па виговориться, її збудження знижується і вона може усвідомити свої помилки або прийняти правильне рішення.

Якщо у вас наданий момент немає можливості з кимось поговорити ви можете самостійно покращити свій стан таким чином: розкажіть ітро те, що вас хвилює, самому собі. Сядьте зручніше перед дзеркалом і поговоріть самі із собою. Розкажіть про все, що з вами сталося, і спробуйте проаналізувати те, що гранилось. Говоріть самі із собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде промовлено вголос і ви не відчуєте полегшення.

Деяким краще допоможе перенесення всіх своїх хвилювань на папір. Напишіть собі листа. Довірте паперу все, що відчуваєте і думаєте. Цей спосіб має ту перевагу, що письмова мова коротша та логічніша. У процесі змалювання ситуації в листі, розуміння проблеми настає швидше, ніж під час розмови. Лист можна відразу знищити або сховати й перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій етап і зрозумієте, що зможете з ним упоратись, як і минулого разу.

Інший спосіб — «порожній стілець». Уявіть, що на ньому сидить людина, яка образила вас, висловіть їй свої почуття. Зараз ви можете сказати все, що хочете.

Відволікання. Займіться якою-небудь діяльністю — усе одно якою: почніть прати білизну, мити посуд чи прибирати. Секрет цього способу простий: будь-яка діяльність, і особливо фізична праця, у стресовій ситуації викопує роль громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження, «спустити пару».

Математика. Візьміть калькулятор чи папір і олівець і спробуйте підрахувати, скільки днів ви живете на світі (число повних років помножте на 365, додаючи по одному дні на кожний високосний рік, і додайте кількість днів, що пройшли з останнього дня народження). Така раціональна діяльність дозволить вам переключити свою увагу. Постарайтеся згадати який-небудь особливо примітний день вашого життя. Згадайте його в подробицях, нічого не пропускаючи. Спробуйте підрахувати, яким по рахунку був цей день вашого життя.

Переключення. При надмірному збудженні, в корі головного мозку утворюється домінуюче вогнище збудження, яке наділене здатністю підпорядковувати собі всю діяльність організму, всі вчинки та думки людини. Отже, для заспокоєння його треба ліквідувати або створити конкуруюче. Чим більш захоплююча діяльність, тим легше його створити. Згадайте приємну подію із власного життя, уявіть, що ця подія повторилася і ви знаходитесь в такому ж стані. Зробіть таке саме обличчя, посмішку, поставу, відчуйте цей стан всім тілом.

Спілкування. Поговоріть на яку-небудь сторонню тему з будь-якою людиною, що знаходиться поряд: сусідом, товаришем по роботі. Якщо ж поруч нікого немає, зателефонуйте своєму другові чи подрузі. Це свого роду відволікаюча діяльність, що здійснюється „тут і зараз” і покликана витиснути з вашої свідомості внутрішній діалог, насичений стресом.

Музика Якщо с можливість, ввімкніть заспокійливу музику ту, яку ви любите. Постарайтеся вслухатися в неї, сконцентруватися па ній і тільки па ній.

Необхідно пам'ятати, що при сильному емоційному збудженні людина неадекватно оцінює ситуацію. Тому в гострій стресовій ситуації не варто приймати ніякі рішення. Заспокойтесь а потім все обміркуйте за принципом «Я подумаю про це завтра».

Можна провести загальну переоцінку значимості події наприклад, «Не дуже і хотілося» або зуміти знайти позитив в ситуації, що сталася, використовуючи прийом «Зате»

Спокійно проаналізуйте ситуацію, спробуйте чітко усвідомити можливі негативні наслідки її змиріться з найгіршими із них Усвідомивши найгірший варіант і змирившись із ним, спокійно обміркуйте, як вирішити ситуацію.

Спостерігаючи за іншими людьми, зверніть особливу увагу пат, риси їхнього характеру, які, можливо, притаманні і вам Коли хтось зробить щось таке, що нам не подобається, нагадайте собі що і ви іноді робите подібне. Постійно нагадуючи собі що чужі помилки не є чимось особливим, можна швидко і ефективно звільнитися від напруження. Отже, кожна людина мас здатність до саморегуляції - потрібно лише вміти вчасно скористатися нею Людина не безпорадна перед стресом.

 

 

Професійне вигорання педагогів

 

Професійне вигорання педагога

«Професійне вигорання» педагога – це синдром фізичного та емоційного виснаження, який включає як розвиток негативної самооцінки й негативного ставлення до роботи, так і втрату розуміння та співчуття по відношенню до учнів. До основних професійних стресорів педагогічної діяльності спеціалісти відносять: надмірно інтенсивне спілкування; високий ступінь відповідальності за інших людей; інформаційні перевантаження; екстремальні ситуації, які потребують негайного реагування. Професійне нездоров’я вчителя залежить від багатьох факторів, на які він, на жаль, не здатен вплинути. До таких факторів відноситься феномен емоційного вигорання як результат невідповідності між особистістю та роботою, синдром фізичного й емоційного виснаження, який бере початок зі стресу міжособистісної взаємодії і включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, утрату розуміння та співчуття. Емоційне вигорання — це синдром, що розвивається на основі неперервного впливу па людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження. Синдром вигорання включає в себе три основні складові: емоційну виснаженість; деперсоналізацію (цинізм); редукцію професійних досягнень. Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошеності і втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація передбачає цинічне ставлення до роботи та до її об'єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне відношення до людей, з якими працюють. Редукція професійних досягнень — виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній. Існує три стадії емоційного вигорання: Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частіших перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово-психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може тривати три-п'ять років. Друга стадія. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі, і з близькими): «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п'ятниця», «тиждень триває нескінченно», прогресування апатії до кіпця тижня, поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі по вечорах, «мертвий сон, без сновидінь», збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться», як кажуть, з півоберта, хоча раніше подібного вона за собою не помічала. Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після гарного сну і навіть після вихідних. Тривалість даної стадії, в середньому, від п'яти до п'ятнадцяти років. Третя стадія. Ознаки і симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу язв і депресій. Людина може почати сумніватись в цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам'яті і уваги, порушення сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення. На цій стадії приємнішими є контакти з тваринами і природою, ніж з людьми.   Заключна стадія — повне згорання, яке часто переростає в повну відразу до всього на світі. Стадія може тривати від десяти до двадцяти років.

Емоції та почуття. Вияви почуттів

 Тема: ПОЧУТТЯ І ЕМОЦІЇ. ВИЯВИ ПОЧУТТІВ. СПОСОБИ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПОЧУТТІВ. СПІВПЕРЕЖИВАННЯ І СПІВЧУТТЯ.

Цілі заняття: розглянути почуття й емоції, способи вияву почуттів, розглянути співпереживання й співчуття як вияв почуттів; розвивати в учнів розуміння необхідності виховання культури почуттів; розвивати вміння учнів пояснювати взаємозв’язок почуттів і здоров’я; виховувати  бажання підтримувати позитивний настрій, людяність, гуманізм, доброту.

Очікувані результати: учні:

розрізнятимуть почуття та емоції;

описуватимуть знаки невербального прояву почуттів;

розрізнятимуть «Я – повідомлення» і «Ти – повідомлення»;

демонструватимуть здатність ставати себе на місце іншого, уявляти, що він думає і відчуває;

Ключові слова: емоції, почуття, милосердя, співпереживання, співчуття.

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. Привітання психолога.

Щодня у нашому житті відбувається чимало подій, які не зали­шають нас байдужими і викликають різні емоції та почуття. Світ почуттів — необмежений, кожен з вас у цю хвилину щось переживає. Наприклад, ви можете відчувати радість з приводу того, що почався урок, або цікавість до нової теми. Але можуть бути і неприємні емоції  та почуття. Це також абсолютно нормально.
Сьогодні ми поговоримо про те, що таке почуття та емоції, які вони бувають. Як розпізнати емоційний стан людини за її зовнішнім виглядом;  чи 
потрібно контролювати наші почуття та як це можна зробити. 

Чи є різниця між почуттями та емоціями?

 ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

1.    Емоції – це миттєві реакції організму на подію, людину, тварину.

 В емоціях виявляється ставлення людей до навколишнього світу, до усього, що відбувається в житті.

Позитивні емоції (радість, захоплення, задоволення) покращують настрій, а негативні (страх, відчай, гнів, тривога) – псують його. Не завжди людина може чітко усвідомити емоцію, що не скажеш про почуття.

2. Почуття формуються довше і зазвичай не зникають миттєво. Почуття – це стійке переживання, пов’язане зі ставленням до іншої людини, предмета чи явища.  Наприклад: любов, дружба, заздрість, ворожість. Почуття виражаються через емоції. Проте інколи буває так, що вони не співпадають, або ж навпаки суперечать одне одному.

1.    Якщо вас насварила (емоція) мама за якийсь ваш нехороший вчинок, то це не означає, що вона вас не любить або ставляться вороже.

2.    Ви любите свою собаку. ( це почуття). Він погриз ваше взуття, ви розсердилися ( це емоція), вона швидко мине, але любов до вашого улюбленця залишиться.

3.    Вам не зателефонував друг, ви образилися (це емоція), але дружба ( це почуття) не зникла.

 Вправа « Мозковий штурм»

? Які бувають почуття? (приємні та неприємні)

? Назвіть приклади різних почуттів, та запишіть їх у опорну схему.

Радість,  щастя,  гордість,  любов,  горе,  страждання,  гнів, сором, захоплення, страх, смуток, надія, рішучість, злість, розпач, спокійність, незадоволення, образа. 

                                                         

 Небезпечні дії зазвичай породжують неприємні почуття — страх, гнів, образу.  І  навпаки, добрі новини й події — задоволення, вдячність, цікавість. Позитивні спонукають людину до діяльності та досягнення  корисного результату. 

 Коли нам нічого не загрожує, ми відчуваємо спокій і задоволення. А як втратив щось важливе (наприклад, друг переїхав до іншого  міста), тебе огортає сум. Якщо хтось кепкує або зневажливо висловлюється про тебе, ти ображаєшся. А коли відбирають те, що  тобі належить, у душі мимоволі закипає гнів. На перший погляд здається, що неприємні почуття — це вади і треба  їх долати. Та хіба не почуття страху час від часу попереджує про небезпеку, втримує від необачних кроків або змушує швидше  діяти? Від того, що такі почуття неприємно переживати, вони не втрачають цінності.  Негативні емоції  стимулюють активність, спрямовану на  уникнення шкідливих дій. 

Способи висловлення почуттів.

 «У тебе все написано на обличчі» коли так говорять? Чи говорили вам ці слова?

Вияв емоцій та почуттів 

•    словесний;

•    мімічний;

•    руховий;

•    комплексний.

Про почуття людини можна судити не  тільки з її слів, але і з виразу обличчя (міміки), жестів, рухів, виразу очей.

Такий вияв почуттів називається  невербальним.

Виконання практичного завдання:

Відпрацювання навичок висловлювати почуття.

Виконання вправи «Передай  маску».  

Поверніться до когось із членів сім’ї  і зобразіть на обличчі почуття: радість, сум, захоплення, гнів, здивування ( можна використовувати звуки, жести).

·       Чи потрібно висловлювати свої почуття?

Коли людина тривалий час переживає неприємні почуття (образу, роздратування, злість), це шкодить її здоров’ю,  з часом ці почуття можуть стати нестерпними, ще болючішими. Отже, треба постаратись якнайшвидше виправити ситуацію, сказавши про це тому, хто викликає ці почуття. Але так, щоб не образити його.  Не варто використовувати «Ти- повідомлення» («Ти сам такий, ти несправедливий, ти нічого не розумієш»). Це ображає, викликає бажання захищатися і нападати. Найкраще висловлювати свої почуття за допомогою «Я- повідомлення». Це речення, яке містить слова «я», «мені», «мене» і повідомляє про твою проблему та твої почуття. «Мені не  подобається, коли без дозволу беруть мої речі». Це не ображає, адже ти не звинувачуєш  співрозмовника, а просиш його зробити тобі послугу.

Відпрацювання уміння правильно висловлювати свої почуття.

Робота в групах. Розіграйте і обговоріть задані ситуації, використовуючи «Я-повідомлення»

Ситуація 1. Сашко взяв у Андрійка книжку і не повертає, хоча той не раз йому нагадував. Що робити Андрієві?

Ситуація 2. До Лесі  перед контрольною сідає Оксана, щоб списати. Минулого разу Леся через це не виконала останній приклад. Як їй сказати про це?

Ситуація 3. Сергійка весь клас дражнить Вовком, бо раніше звали просто Сірим. Йому це не подобається. Як сказати про це?

Читання й обговорення оповідання В. Осеєвої «Просто бабуся».

Послухайте оповідання і скажіть, чому воно так називається.

По вулиці йшли хлопчик і дівчинка. А попереду них чимчикувала 

старенька бабуся. Було дуже слизько. Старенька посковзнулась і упала. «Потримай мої книжки!» — крикнув хлопчик, передав дівчинці свою сумку і кинувсь на допомогу старенькій. Коли він повернувся, дівчинка запитала; 
— Це твоя бабуся?

— Ні, — відповів хлопчик.

— Мама? — здивувалась дівчинка.

— Ні.

— Тітка? Чи знайома?

— Та ні ж, ні! Це просто бабуся

Як би ви вчинили в такій ситуації?

Співпереживання та співчуття – це те, що робить людину людиною. Це вміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти і відчути те, що й він. Коли виникає необхідність у співпереживанні? Мабуть, коли 
людина чогось боїться, у неї має бути якийсь виступ, вона очікує 
неприємної події.

Проте треба вміти не тільки співпереживати. А й виявляти співчуття.

Співчуття — це вираження підтримки іншій людині за важких для неї  обставин. При вираженні співчуття треба бути тактовним, знати міру, обережно добирати слова.

Ситуація. 
Твоєму другові сьогодні не щастить. У нього поганий настрій.  Як йому допомогти? 

(Намагатися пригадати щось приємне, усміхнутися,послухати музику та ін.

УЗАГАЛЬНЕННЯ Й ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ.

На початку заняття ми ставили перед собою завдання:

розрізняти почуття та емоції;

описувати знаки невербального прояву почуттів;

розрізняти  «Я – повідомлення» і «Ти – повідомлення»;

демонструвати здатність ставати себе на місце іншого, уявляти, що він думає і відчуває;

Вставити пропущені слова :

У людини є _________ та __________. Миттєві реакції організму на подію, людину, тварину - це _______________. Стійке переживання, пов’язане зі ставленням до іншої людини, предмета чи явища – це _____________. Радість, задоволення , любов – це __________ почуття. Негативні почуття : _____, _______, ________. Почуття та емоції можна виражати _____________, ___________, ___________. Для висловлювання своїх почуттів краще використовувати «_____ - повідомлення». Вміння поставити себе на місце іншого, зрозуміти і відчути те, що й він – це _____________.

    Узагальнююче слово психолога.

В школі чи на вулиці, у магазині чи в лікарні, в середовищі знайомих чи незнайомих нам людей є ті, що потребують нашої підтримки і допомоги, розуміння та співчуття. Я впевнена, що коли ви зустрінете таких людей, то виявите свою толерантність, турботу та милосердя, адже всі ви добрі, чуйні, щирі діти. Завжди стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставилися до тебе. А знання отримані на сьогоднішньому уроці нехай допоможуть вам у цьому.

Вправа «Подаруй усмішку»

Від усмішки хмарний день ясніш,

від усмішки засія веселка в небі…

Поділись усмішкою щедріш,

і вона повернеться до тебе.

Емоції людини й етика спілкування

 Факультативне заняття із психології у 5 класі

        Тема: Емоції людини й етика спілкування
        Мета: ознайомити учнів із поняттями «емоція», «емоційний стан», «емоційне благополуччя»; розвивати навички розпізнавати емоційний стан інших людей; виховувати товариськість

                                                Хід заняття
         I. Вступна частина  (організаційні і дисциплінарні питання)
Інформаційне повідомлення психолога про тему та мету заняття
        II. Основна частина
          1. Міні-повідомлення «Емоції в нашому житті»
              Емоції супроводжують нас усе  життя, вони виражають наше ставлення до себе, інших людей та оточуючого світу. Але дуже часто ми можемо бачити, що люди не вміють виражати свої почуття, вважають їх недоречними, намагаються приховати. Зрозуміло, що такої самої поведінки вони очікують і від інших.

      У житті ми часто зустрічаємось із ситуацією, коли людині яка перебуває під впливом сильних емоцій радять не хвилюватися. Коли ми в розпачі, нам кажуть: «Припини, вище голову», «Тримайся», «Це не варто сліз». Тому, хто страждає, кажуть: «Не плач. Подумай про щось приємне», тому, хто сердиться: «Заспокойся, не варто злоститися. Будь об 'єктивним», тому, хто радіє: «Не кажи «гоп».

       Почуття допомагають людям пізнавати світ і краще пристосовуватися до нього. Вони є швидкоплинні, їх ще називають емоціями.
               Емоції -- це миттєва реакція на якусь подію (запис до зошитів), вони не завжди збігаються з нашими почуттями. В емоціях виявляється ставлення людей до навколишнього світу, до усього, що відбувається в житті. Позитивні емоції (радість, захоплення, задовлення) -- покращують настрій,  а негативні (страх, горе, відчай, гнів, тривога, ворожість) -- псують його.
            Перебування людини під впливом якоїсь емоції називають емоційним станом (запис до зошитів).
            Самопочуття людини залежить від благополуччя. Емоційне благополуччя -- це стан людини або об’єктивна ситуація, коли в людини є все те, що сприятливо характеризує її життя в очах оточуючих, її близьких та її саму (запис до зошитів).
            Душевне благополуччя пов’язано з такими особистими особливостями, як впевненість у собі, адекватна самооцінка, позитивний погляд на життя, доброзичливість, товариськість, емоційна стабільність.  Соціальне благополуччя характеризується тим, що у вас є друзі, здоров’я, освіта, хобі.
          2. Слухання та обговорення змісту оповідання В.О.Сухомлинського «Скажи людині: «Доброго дня!»»

                                     Скажи людині: «Доброго дня!»

   Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині.
          Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся.
          -- Тату, куди бабуся йде? – питає син.
          -- Зустрічати або проводжати, -- каже батько й усміхається. – Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: «Доброго дня, бабусю!»
          -- Навіщо ж казати ці слова? – дивується син. – Ми ж її не знаємо.
          -- А ось зустрінемося, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.

  Ось і бабуся.
          -- Доброго дня, бабусю! – каже син.
          -- Доброго дня, -- каже батько.
          -- Доброго вам здоров’я, -- відповідає бабуся і усміхається.
         І хлопчик побачив: усе довкола змінилося: сонце засяяло яскравіше, верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, а листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.
       На душі в хлопчика стало легко.
        -- Чому це воно так? – питається син.
        -- Бо ми побажали людині доброго дня.

       Обговорення змісту оповідання:

n  Що можна сказати про емоційний стан хлопчика на початку оповідання?

n  Чи змінився стан хлопчика після зустрічі з бабусею? Як саме?

n  Як ви поясните те, що дитина почала сприймати світ навколо себе інакше?

n  Чи вплинула поява нових емоцій на настрій, емоційне благополуччя геоїв оповідання?

  3. Релаксаційна вправа «Ліс»

     Сядьте зручно, заплющте очі. Покладіть руки на коліна долонями догори. Уявіть ліс. Я люблю бувати в ньому. Свіже повітря, лісова прохолода завжди приваблювали мене. Я швидко одягаюся і йду в ліс. Я напружую ноги, живіт, спину, руки, обличчя…Сильно-сильно… А зараз я розслаблюю ноги, спину, руки, обличчя.. Дихається легко, рівно, глибоко. Дорога не стомлює мене, а, навпаки, надає впевненості та сили. Ось він, мій улюблений ліс! Усі стежинки в ньому знайомі. Ось ця веде до березового гаю. Я прямую туди. Дихається легко, рівно, глибоко.
            Навкруги тиша, лише десь стукає дятел, а пташки співають свої невигадливі пісні, радіючи кожній новій миті дня. Дихається легко, рівно, глибоко.
            Я заходжу в березовий гай. Білі стовбури струнких берізок нагадують мені свічки на святковому торті. Мою увагу привертає гриб у коричневій хустці. Це підберезник. Я нахиляюся до нього і бачу ще два маленьких грибочки. Та тут ціла сімейка підберезників затишно влаштувалася на зеленій купині. Свіже повітря пронизує все навкруги. Дихається легко, рівно, глибоко.
           Натішившись лісовою прохолодою і тишею, я повертаюся додому.

   А зараз на рахунок «три» відкрийте очі
          4. Тест «Який я у спілкуванні?»

      Інструкція:  дайте відповіді на запитання: 
                                     «так» -- 3 бали;
                                     « і так, і ні» -- 2 бали;
                                     « ні» -- 1 бал

1.    Чи багато у тебе друзів?

2.    Чи завжди ти можеш підтримати розмову у компанії друзів?

3.    Чи можеш ти подолати замкненість, сором 'язливість у спілкуванні?

4.    Чи буває тобі нудно наодинці із самим собою?

5.    Чи завжди ти можеш знайти тему для розмови, коли зустрічаєш знайомого?

6.    Чи можеш ти приховати своє роздратування при зустрічі з неприємною тобі людиною?

7.    Чи легко ти вступаєш у розмову з незнайомою тобі людиною?

8.    Чи можеш ти приховати свій поганий настрій, не переносячи його на близьких?

9.    Чи можеш ти утриматися від різких зауважень при спілкуванні з близькими людьми?

10.  Чи вмієш ти у спілкуванні ненав 'язливо відстоювати свою точку зору?

11.  Чи утримуєшся ти в розмові від осуду знайомих позаочі?

12.  Чи виникає в тебе бажанння, коли ти дізнався щось цікаве, розповісти це друзям?

                                                Інтерпретація результатів
              Від 30 до 39 балів -- ти товариська людина, тебе радує спілкування з близькими  і незнайомими  людьми. Ти -- цікавий у спілкуванні, друзі цінують тебе за вміння вислухати, зрозуміти, дати пораду, частіше за все ти – душа компанії. Будь уважним до співрозмовників, стеж за їхньою реакцією, намагайся не стати

нав 'язливим

            Від 20 до 29 балів -- ти помірно товариська людина, але у спілкуванні зазнаєш деяких труднощів. Друзів у тебе мало, не завжди можеш знайти спільну мову зі знайомими людьми. Інколи у розмові буваєш нестриманим. Треба бути щирим до людей. Не завадило б подолати деяку невпевненість у собі

    Від 1 до 20 балів -- ти сором 'язливий, замкнений, завжди мовчиш, самотній. Але в тебе є друзі. Вони цінують тебе за вміння вислухати, зрозуміти, пробачити. Тобі треба подолати свою сором 'язливість і бути щирим у суперечці, активно підтримувати розмову. Не будь надто критичним до себе.

Етикет спілкування — це певні норми та правила в процесі правильного спілкування одної людини з іншою. Етикет спілкування повинен бути як в діловому стилі, так і в повсякденному незважаючи на вік, стать, статусу людей чи їх кількість.
Завдяки своїй етиці спілкування ми показуємо, яка ми людина, яка в нас вихованість, чесність та порядність. Слідкуючи за вашою манерою спілкування інші люди можуть складати про вас своє враження, яке в подальшому може покращити або погіршити ваші стосунки між собою. Головним критерієм в цій справі є прагнення самої людини до вдосконалення та самовдосконалення. Оскільки, коли людина не бажає змінюватись, а отже і змінювати свої манери та звички, то її ніхто не перевиховає.
Для вдосконалення свого правильного спілкування потрібно почитати спеціальні книги, прислухатися до інших освічених людей, звертати увагу на зауваження та тренуватися гарному спілкуванню.

Отже, етика спілкування сприяє правильному та чіткому обміну інформації між індивідами; обміну спільними інтересами, фактами, ідеями тощо; сприйняття одне одного під час розмови та розуміння, а також багато інших не менш важливих особливостей. Тому це не є зайвим фактором в нашому житті та суспільстві.

ДЯКУЮ ЗА РОБОТУ!!!