ЧИ ДОСТАТНЬО ХОРОША ВИ МАМА?

Знаменитий дитячий психоаналітик Д. Віннікот вважав, що для повноцінного розвитку дитині потрібна не ідеальна, гіперопікаюча, а «достатньо хороша  мати», тобто мати, яка задовольняє усі потреби дитини (у тому числі і її природну потребу в любові й ласці), але не зливається з нею.

«Достатньо хороша мати робить усе, що в її силах, розуміючи, що іноді може зробити помилку, але частіше буде чинити правильно. Вона вчиться довіряти своїм власним судженням. Зрештою, вона краще знає свою дитину, ніж будь-хто інший, включаючи фахівців. Їй необхідна віра в свої здібності чинити правильно, навіть у ситуаціях, коли інші не розділяють її підхід до виховання.

Достатньо хороша  мати … знає, що не існує зводу правил. Вона розуміє, що може помилитися. Але вона виходить з того зв’язку, який є між нею і дитиною, з того, що вона знає про себе і про свого малюка. Вона дорожить своїми відносинами з дитиною більше, ніж будь-чиєю думкою».

Часто в хорі голосів важко почути свій власний. Читайте і вислуховуйте якомога більше різних думок. Вони будуть вкрай суперечливими. Виберіть ті, які здаються прийнятними для вас – краще вас ніхто не знає, що буде корисніше вашому малюкові.

Ваша дитина – це суб’єкт, навіть якщо вона з’явилася на світ зовсім нещодавно. Ставтеся з повагою до індивідуальності малюка і враховуйте його бажання.

• Піклуйтеся про себе! Якщо ви відчуваєте стрес, втомилися або відчуваєте, що не справляєтеся, то все це відіб’ється на ваших дітях. Не соромтеся звертатися за допомогою до чоловіка і батьків, або запросити няню. Дитині буде краще провести 3 години з мамою, що виспалася і відпочила, ніж цілий день зі змученою і злою мамою.
• Після 8 місяців у матері має бути вільний час без дитини. Якщо мама ненадовго залишає малюка, але кожного разу повертається до нього, у дитини формується відчуття передбачуваності, виникає базова довіра до навколишнього світу.
• Досить хороша мати відчуває агресію по відношенню до власної дитини, але вона здатна усвідомити і витримати свої почуття.
• Всі ми кричимо. Від того, що ви підвищите голос або покараєте своїх дітей, вони не виростуть емоційно неповноцінними. Просто  решту часу проявляйте теплоту і турботу.

Як зазначає Е. Ле Шан, що потрібно дітям найбільше, так це любов, і жодна ціна не буде занадто високою, щоб заплатити за неї.

«Більшість неврозів, які ми приносимо з собою в доросле життя, є прямим результатом придушення нормальних почуттів у дитинстві в ім’я отримання схвалення і любові. У глибині душі ми відчуваємо себе вкрай порочними істотами, що не заслуговують нічиєї любові. Коли наші діти поводяться в точності так само, як ми поводилися в їхньому віці, – це зводить нас з розуму. Батьки, що не відчували любові в дитинстві… приходять в лють, коли дитина благає про любов. Майже неможливо стати турботливою людиною тому, хто в дитинстві ніколи не відчував турботи».

Що можна зробити, щоб змінити становище? Найперше, чого повинні навчитися батьки, найважливіше вміння – це вміння згадати власне дитинство. Якщо ми зможемо відновити біль наших власних тривог і образ, збентеження, занадто дорогою ціною куплену любов в далекі дитячі роки, –  тільки тоді ми не будемо відчувати тривогу за поведінку наших дітей.